Кенія: враження від доріг, місцевих і чаю

Нічний переліт, швидке отримання візи в аеропорті, зміна зимового одягу на літній: ніби тільки закрили очі й опинилися у самому серці Кенії. Низенька стеля і розмальовані кольорові стіні аеропорту - все було нове і цікаве.
Чи стає це певною традицією - зимувати у теплих краях, як минулої зими у Південній Америці? Ми не створюємо ніяких традицій, просто дорога знову покликала мандрувати. Вибрали Кенію досить ситуативно.
Але ось ми тут, і час пригод настав.

Загальні враження від країни дуже суперечливі. Суцільне поєднання цікавостей та [не можу підібрати слово] африканських особливостей.
Майже перше, на що звертає увагу допитливе око, - це дороги. Вони не ідеальні, але в рази і рази краще, ніж в Україні. І, все, це вже остаточний вирок: дороги краще всюди у світі.
У Кенії заборонено їздити вночі через велику кількість аварій у нічний час. Тому рано вранці перед сходом сонця водії вже починають шалений рух на дорогах, і майже відразу після заходу сонця перевантажений рух, який спричиняє довгі і пекельні затори, припиняється, і тільки одиниці автівок пересуваються вночі містами. Їздити трасою суворо заборонено і, якщо ніч зустріла водія у дорозі, то він просто зупиняється обабіч траси і ночує в машині, поки не зійде сонце. Оскільки Кенія знаходиться на екваторі, то день і ніч має однакову довжину завжди: схід приблизно о 06:30 і захід сонця о 18:30 щодня.

Абсолютна більшість людей говорить англійською мовою. Якщо в Україні в основному молодь володіє іноземними мовами, то в Африці дорослі дуже добре спілкуються англійською, ще пам'ятаючи колоніальні часи (Кенія отримала незалежність від Британії у 1963 р.), а діти і молодь, які ходять у школу, тільки вчать англійську, тому можуть знати її гірше. Якщо підліток не говорить англійською мовою, значить, він не ходив у школу.
У побуті кенійці розмовляють мовою суахілі. Суахілі - це суміш місцевої, арабської та запозичень з англійської мов. Дуже цікаво спостерігати, як люди говорять: слухаєш і нічого не розумієш, аж поки мова не зайде про ціни чи певну годину, бо всі цифри несподівано говорять англійською.
Всі вивіски магазинів чи бізнесів навіть у бідних селах написані виключно англійською мовою.
Ми вивчили основні слова по-суахілі у перший же день перебування. Ми поїхали на озеро Найваша, дивитись на бегемотів і пеліканів, і там місцеві рибалки навчили нас найбільш необхідного:
Jambo - привіт
Asanti sana - дякую дуже
Hakuna matata -  без проблем
Karibu - ласкаво просимо, будь ласка
Mzungu - білий (європеєць).
З цим набором слів ми ніде не пропадали.
У Кенії система освіти схожа на британську: початкова школа для малюків від 3 років, потім школа, коледж і т.д. Всі предмети викладаються англійською мовою. На велике здивування, навчання всюди платне, навіть для найменших. У Кенії не існує державних шкіл чи пільгових програм. Це разюче поєднання бідності і бажання дати своїй дитині добре навчання, щоб вона могла вибитися у люди, штовхає кенійців на високі щомісячні витрати, недоїдання і важку працю. Платні школи бідної Кенії здивували і шокували нас, освічених європейців, які отримали не тільки базову, але і вищу освіту безкоштовно.

У Кенії дуже багато мусульман, особливо на узбережжі Індійського океану. Хоча абсолютна більшість населення все-таки християни (майже 83%), іноді здається, що на вулицях лише мусульмани. Жінки або покривають голову хустками, або часто носять повний хіджаб і нікаб, а іноді ще і накидку на очі, через яку жінка бачить все навколо себе, а ти не бачиш навіть кольору її очей. Чоловіки-мусульмани ходять у довгому одязі світлих кольорів і тюбетейках. Іслам принесли у Африку араби, які почали приїздити сюди ще з 1 ст. н. е. А у 18-19 ст. вони масово вивозили з Кенії рабів, яких забирали силою та продавали на ринках. Майже всі жінки у нікабі по-східному малюють очі: рідка чорна підводка навколо ока, щоб придати очам виразу і певної форми.

Чай у Кенії - це типова британська традиція, збагачена місцевими інгредієнтами. Кенійці п'ють багато чаю і люблять його дуже. Заварюють вони його на молоці, воду не заливають зовсім, потім додають цукор, і... пахучу суміш різних перців! Найчастіше це кориця, коріандр, чорний мелений перець і порошок імбиру. Це - пекельна суміш! Було дуже весело замовити перший раз чай: коли побачили, що він з молоком, сміялись, що це так по-британські, а коли спробували... це щось таке, що ви раніше ніколи не пили! :)



Як долетіти і ціни:
Ми летіли турецькими авіалініями з Києва через Стамбул. Квиток коштував 650 дол. на одного в два боки. Летіти зі Стамбулу до Найробі, столиці Кенії, 6,5 годин.
У Стамбулі була довга пересадка, так що можна було погуляти ще і в Туреччині. За перельоти туди-назад ми подивилися майже весь Стамбул.

© Авторські права належать автору цього блогу. Використання всіх матеріалів можливо тільки з посиланням (гіперпосилання) на джерело.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як безкоштовно і без візи відвідати Йорданію

Як уникнути штампа Ізраїлю в паспорті

5 речей про подорож в Індонезію, які я хотіла би знати наперед