Дорога до Мачу Пікчу: як об'їхати найдорожчий у світі потяг (ОНОВЛЕНО 2018)
Хто не мріяв у своєму житті потрапити в Мачу Пікчу? Я мріяла! І ось, після майже 3-тижневих мандрів країною Перу, настав час їхати до найцікавішого, неповторного, далекого і незабутнього місця на планеті - загублене місто інків Мачу Пікчу.
Мабуть, багато людей чули, що ця древня спадщина, яка охороняється UNESCO, - розвага не з дешевих. Коли ми перевірили вхідні квитки в інтернеті, то ціна 72 дол. США нас сильно шокувала. Не буду приховувати, що навіть піднімались питання не йти, тому що це дуже дорого. Але як ми, мрійники і мандрівники, які приїхали сюди з таких далеких земель, могли не піти в саме Мачу Пікчу?!
Але, от халепа, крім дорогих цін за вхід, шлях до міста інків повний пригод і великих витрат.
Справа в тому, що єдиний спосіб дістатися запланованого місця - це перуанська залізниця. До пункту призначення більше немає ніяких доріг: ні автомобільних, ні канатних, ні річкових, ні аеропорту - нічого. А перуанська залізниця - це унікальне явище! 3-годинна подорож потягом до Агуас Калієнтес (іпс. Aguas Calientes), місто, звідки піднімається стежка до священної гори інків, де розташовано Мачу Пікчу, коштує 100 і більше дол. США (квиток в один бік). Німецькі, данські і норвезькі потяги просто дешевина у порівнянні з таким умовами! До того ж, досліджуючи перед поїздкою різні блоги і путівники, мені відомо, що ціна постійно збільшується.
Єдине, чим можу порадувати, що потяги в Перу дуже якісні і комфортні. Вони використовують старі вагони, можливо, зразка 60 років, принаймні так виглядає, але повністю оновлені, з панорамними вікнами і високим сервісом обслуговування всередині. Ще плюсом до подорожі залізницею можна додати те, що шлях, яким рухається потяг, неперевершено красивий! Безумовно, якщо це - посильна ціна, краще брати потяг.
Якісь москвичі, яких ми зустріли пізніше в Болівії, казали, що купували квиток дуже заздалегідь, і він був трошки більше 50 дол. США в 1 бік.
Оскільки у нас була довгострокова подорож, і ми були лише на її початку, попереду планувались Болівія, Чилі, Аргентина і Бразилія, то нам такі ціни були неприйнятні. Потрібен був план "Б".
Завдяки одному нашому знайомому із Іспанії, Карлосу, який кілька років тому протягом 9 місяців мандрував Південною Америкою, а також завдяки хлопцю на прізвисько Ківі, в якого ми зупинялися по CouchSurfing в Наска, ми дізналися про оптимальний для таких туристів, як ми, варіант. Хитра схема пересадок автобусами між гірськими містечками зекономила нам багато коштів і показала пейзажі Перу, що заворожують! Місцями дорога була настільки красивою, наскільки і небезпечною.
Але про все поступово.
Отже, рано вранці виїжджаємо із Куско, а саме із термінала Сантьяго (ісп. Terminal Santiago), на вже звичному колектіво у бік Санта Марія (ісп. Santa Maria). Санта Марія - це маленьке селище в Андах, але також - важливий перевалочний пункт для mochileros (з ісп. "туристи з рюкзаками", англ. "backpackers"). Дорога до цього селища неабияк петляє крутими горами. Сидячі в бусі, голова йде обертом від безперервних поворотів і підйомів.
Коли ми їхали, була злива, і не було видно ні чорта вже за кілька метрів попереду. Було страшно і нудило. Перші 2 години я молилась: "Хоч би заснути! Хоч би заснути!". А всі інші, слава богам, спала :).
Потім, вже в Санта Марії, наш попутник, чилієць Карлос, сказав нам, що бачив, як водій двічі засинав за кермом. Добре, що я цього не бачила...
Додам, що дорогою назад, ця частина маршруту пройшла набагато легше і безпечніше. Водій не був сонний, світило сонечко, і ми насолоджувалися краєвидами навколо. Дорога незабутня!
Із Санта Марії, випивши свіжого соку з манго і папаї, рушаємо далі у Санта Терезу (ісп. Santa Teresa). Санта Тереза мені здалася ще меншою за Санта Марію. Асфальт закінчився ще у Санта Марії, тому потрібно обов'язково перевірити заздалегідь погоду. Якщо дуже сильні дощі, то проїзд може бути неможливим. Всі ці дороги лежать вздовж гір, де з одного боку - високі схили, а з іншого - круті обриви. При сильних дощах потоки води несуться з гір через неасфальтовану дорогу вниз і розмивають її.
В нашому випадку йшов невеликий дощик і де-не-де траплялись затоплені місця, як правило, - на поворотах. Їхати потрібно дуже акуратно.
Далі із Санта Терези пересідаємо на таксі-колектіво до Гідроелектростанції (ісп. Hidroelectrica). Чекати колектіво ніде практично не потрібно. Буквально пересідали із одного в інший, не встигаючи навіть перекусити за всю дорогу.
Весь цей маршрут розраховано таким чином, щоб за цілий день добратись до Агуас Калієнтес - місто, з якого вже починається пряма дорога на Мачу Пікчу.
***
ОНОВЛЕНО 2018: Сьогодні маршрут, описаний вище, став вже офіційним на ряду з потягом. Через велику кількість туристів, яким стало відомо про цей шлях, почали ходити прямі автобуси з Куско до Гідроелектростанції. Їхня вартість в два боки від 60 до 80 солів.
****
Діставшись Гідроелектрики, ще не закінчуємо наш шлях. Йдемо пішки :). Ще... 12 км. І тут іронія долі жартує над нами: ці 12 останніх км потрібно подолати залізничними коліями, де проходить цей пафосний, висококласний, найдорожчий потяг планети :).
Але хочу запевнити, що це - один із найкрасивіших треків, який я коли-небудь робила!
Весь шлях до Агуас Калієнтес йде попри бурхливу і шумну ріку Урубамбу (ісп. Urubamba). Швидкість течії така висока і кам'яні вали в ній такі великі, що, я думаю, рафтинг в ній неможливий :).
Колія ніколи не йде прямо. Розташована в горах, вона змушена кружляти між ними і тулитись до них, щоб ріка не знесла її своїми могутніми водами.
Очевидно, що влада Перу знає, що багато туристів обирають цей бюджетний шлях, щоб побачити омріяне місто інків. Через постійні повороти колії, машиніст часто дає попереджальний сигнал, що свідчить про наближення потяга. Є ділянки, де немає місця, щоб уступити потягу дорогу, тому такі гудки просто врятують вам життя і здоров'я. Завдяки ним, ви будете знати про його наближення і зможете зупинитись у безпечному місці чи пришвидшитись, щоб знайти таке місце. Потяг їде не дуже швидко, але безпека перш за все.
Агуас Калієнтес - миле містечко, розташоване відлюдно від будь-яких населених пунктів серед зелених-зелених гір. Урубамба несамовито бомбардує береги міста, гудить і клекоче, ніби б'є в набат. Саме місто - маленьке, охайне й усамітнене. Ніхто тут не поспішає. Прибулі точно знають розклад, коли вони йдуть на Мачу Пікчу, тому немає паніки і метушні. Ті, хто вже спустились із загубленого міста інків, відпочивають, втомлені і щасливі.
Агуас Калієнтес названо так тому, що тут знаходяться природні гарячі джерела. Багато хто після повного пригод дня йде до купалень відпочити і зробити масаж стоп.
Ми жартували і казали, що Агуас Калієнтес нагадує нам Криворівню в Карпатах :). Таке ж невеличке селище між гір з бурхливим Чорним Черемошем, мальовниче і зелене. Колись в тінях його дерев відпочивали і творили найвідоміші письменники Франко, Українка, Коцюбинський, Кобилянська, Стефаник, а Гнат Хоткевич ставив чудові театральні вистави.
Що важливо знати про вхід у Мачу Пікчу:
- Вхідні квитки потрібно придбати перед підйомом на гору! Тобто на горі неможливо купити квиток, вас не пустять.
- Якщо ви приїжджаєте таким самим шляхом, як ми, то НЕ купуйте вхідний квиток заздалегідь в Куско! Я би сказала, взагалі не купуйте квиток заздалегідь. Ціни на вхід не змінюються, вони однакові, навіть якщо ви купите за 1 день.
- Купуйте квиток, коли ви вже в Агуас Каліентес! Це можна зробити в Міністерстві Культури (чи Туризму) в центрі міста, яке працює до 20:00, і ви точно вже доберетесь до цього часу в Агуас. Приїжджаючи цим бюджетним шляхом (за умови раннього виїзду з Куско), ви будете в Агуас приблизно о 16:00-17:00. Ви спокійно встигаєте купити квиток сьогодні з візитом на наступний день.
- Чому не варто купувати раніше? Квиток діє на певну дату (1 день). Якщо ви раптом запізнились через те, що дорогу розмило, і не потрапили в ту дату, на коли у вас квиток, ви пролітаєте, і нікому нічого не доведеш.
- В сезон дощів цей бюджетний шлях може затримати вас в дорозі через розмиту дорогу. Втім, ми були там саме в сезон дощів, і все було гаразд!
***
ОНОВЛЕНО 2018: Сьогодні на Мачу Пікчу пускають лише певну кількість туристів протягом дня. Тому краще слідкувати за кількістю квитків онлайн, щоб знати, чи вони ще в продажу.
Вартість квитка тепер становить 47 дол. на півдня.
Детальну офіційну інформацію можна знайти тут.
***
Безпосередньо до Мачу Пікчу, на гору, іде автобус. Дорога швидка, дуже-дуже хвиляста. Ціни за 15-хвилинну подорож ось тут:
Є інший, романтичний, шлях, яким скористались ми! Пішки :) Про це - в наступному пості.
Отже, повний маршрут дивіться на схемі, яку намалював нам Ківі з Наска.
Всього на цю подорож йде цілий день. Ввечері ви вже відпочиваєте в Агуас Калієнтес. Раджу випити pisco sour!
Наступного дня ви на Мачу Пікчу. Ввечері не забудьте про свій pisco sour відзначити! :)
І на третій день ви повертаєтесь в Куско таким самим чином, як приїхали.
Ми, діставшись Куско на зворотній дорозі, в той же вечір пізно рвонули в Пуно. Але це вже зовсім інша історія :).
© Авторські права належать автору цього блогу. Використання всіх матеріалів (фото, текст, частини тексту, відео) можливо тільки з посиланням (гіперпосилання) на джерело.
Мабуть, багато людей чули, що ця древня спадщина, яка охороняється UNESCO, - розвага не з дешевих. Коли ми перевірили вхідні квитки в інтернеті, то ціна 72 дол. США нас сильно шокувала. Не буду приховувати, що навіть піднімались питання не йти, тому що це дуже дорого. Але як ми, мрійники і мандрівники, які приїхали сюди з таких далеких земель, могли не піти в саме Мачу Пікчу?!
Але, от халепа, крім дорогих цін за вхід, шлях до міста інків повний пригод і великих витрат.
Справа в тому, що єдиний спосіб дістатися запланованого місця - це перуанська залізниця. До пункту призначення більше немає ніяких доріг: ні автомобільних, ні канатних, ні річкових, ні аеропорту - нічого. А перуанська залізниця - це унікальне явище! 3-годинна подорож потягом до Агуас Калієнтес (іпс. Aguas Calientes), місто, звідки піднімається стежка до священної гори інків, де розташовано Мачу Пікчу, коштує 100 і більше дол. США (квиток в один бік). Німецькі, данські і норвезькі потяги просто дешевина у порівнянні з таким умовами! До того ж, досліджуючи перед поїздкою різні блоги і путівники, мені відомо, що ціна постійно збільшується.
Єдине, чим можу порадувати, що потяги в Перу дуже якісні і комфортні. Вони використовують старі вагони, можливо, зразка 60 років, принаймні так виглядає, але повністю оновлені, з панорамними вікнами і високим сервісом обслуговування всередині. Ще плюсом до подорожі залізницею можна додати те, що шлях, яким рухається потяг, неперевершено красивий! Безумовно, якщо це - посильна ціна, краще брати потяг.
Якісь москвичі, яких ми зустріли пізніше в Болівії, казали, що купували квиток дуже заздалегідь, і він був трошки більше 50 дол. США в 1 бік.
Майже "блакитний експрес" - найдорожчий потяг у світі сполученням "Куско-Мачу Пікчу-Куско". Ми його наздогнали в Агуас Калієнтес. Як, яким чином - читайте далі |
Завдяки одному нашому знайомому із Іспанії, Карлосу, який кілька років тому протягом 9 місяців мандрував Південною Америкою, а також завдяки хлопцю на прізвисько Ківі, в якого ми зупинялися по CouchSurfing в Наска, ми дізналися про оптимальний для таких туристів, як ми, варіант. Хитра схема пересадок автобусами між гірськими містечками зекономила нам багато коштів і показала пейзажі Перу, що заворожують! Місцями дорога була настільки красивою, наскільки і небезпечною.
Але про все поступово.
Отже, рано вранці виїжджаємо із Куско, а саме із термінала Сантьяго (ісп. Terminal Santiago), на вже звичному колектіво у бік Санта Марія (ісп. Santa Maria). Санта Марія - це маленьке селище в Андах, але також - важливий перевалочний пункт для mochileros (з ісп. "туристи з рюкзаками", англ. "backpackers"). Дорога до цього селища неабияк петляє крутими горами. Сидячі в бусі, голова йде обертом від безперервних поворотів і підйомів.
Коли ми їхали, була злива, і не було видно ні чорта вже за кілька метрів попереду. Було страшно і нудило. Перші 2 години я молилась: "Хоч би заснути! Хоч би заснути!". А всі інші, слава богам, спала :).
Потім, вже в Санта Марії, наш попутник, чилієць Карлос, сказав нам, що бачив, як водій двічі засинав за кермом. Добре, що я цього не бачила...
Додам, що дорогою назад, ця частина маршруту пройшла набагато легше і безпечніше. Водій не був сонний, світило сонечко, і ми насолоджувалися краєвидами навколо. Дорога незабутня!
Із Санта Марії, випивши свіжого соку з манго і папаї, рушаємо далі у Санта Терезу (ісп. Santa Teresa). Санта Тереза мені здалася ще меншою за Санта Марію. Асфальт закінчився ще у Санта Марії, тому потрібно обов'язково перевірити заздалегідь погоду. Якщо дуже сильні дощі, то проїзд може бути неможливим. Всі ці дороги лежать вздовж гір, де з одного боку - високі схили, а з іншого - круті обриви. При сильних дощах потоки води несуться з гір через неасфальтовану дорогу вниз і розмивають її.
В нашому випадку йшов невеликий дощик і де-не-де траплялись затоплені місця, як правило, - на поворотах. Їхати потрібно дуже акуратно.
Далі із Санта Терези пересідаємо на таксі-колектіво до Гідроелектростанції (ісп. Hidroelectrica). Чекати колектіво ніде практично не потрібно. Буквально пересідали із одного в інший, не встигаючи навіть перекусити за всю дорогу.
Весь цей маршрут розраховано таким чином, щоб за цілий день добратись до Агуас Калієнтес - місто, з якого вже починається пряма дорога на Мачу Пікчу.
***
ОНОВЛЕНО 2018: Сьогодні маршрут, описаний вище, став вже офіційним на ряду з потягом. Через велику кількість туристів, яким стало відомо про цей шлях, почали ходити прямі автобуси з Куско до Гідроелектростанції. Їхня вартість в два боки від 60 до 80 солів.
****
Діставшись Гідроелектрики, ще не закінчуємо наш шлях. Йдемо пішки :). Ще... 12 км. І тут іронія долі жартує над нами: ці 12 останніх км потрібно подолати залізничними коліями, де проходить цей пафосний, висококласний, найдорожчий потяг планети :).
Але хочу запевнити, що це - один із найкрасивіших треків, який я коли-небудь робила!
Весь шлях до Агуас Калієнтес йде попри бурхливу і шумну ріку Урубамбу (ісп. Urubamba). Швидкість течії така висока і кам'яні вали в ній такі великі, що, я думаю, рафтинг в ній неможливий :).
Колія ніколи не йде прямо. Розташована в горах, вона змушена кружляти між ними і тулитись до них, щоб ріка не знесла її своїми могутніми водами.
Довгоочікуваний обід робили стоячи: всі навколо було вологе від ранкового дощу. Але ніщо не засмучувало нас! Ми йшли до Мачу Пікчу! |
Буйно-зелені дощові ліси |
Увага! Це - він :) |
Починають з'являтись перші ознаки життя інків: відомі тераси для древнього сільського господарства. Вже страшенно цікаво! |
Як ви думаєте, що це?! :) (знято з великим зумом) |
Гори. Гори. Гори. Всю дорогу ти минаєш і обходиш різні гори-скелі |
Нарешті добрались до Агуас Калієнтес! |
Агуас Калієнтес названо так тому, що тут знаходяться природні гарячі джерела. Багато хто після повного пригод дня йде до купалень відпочити і зробити масаж стоп.
Ресторани і готелі всіма силами приваблюють туристів в "низький сезон" (листопад-березень - тобто літні місяці Південної Америки, коли йдуть дощі, і кількість туристів значно менша) |
Що важливо знати про вхід у Мачу Пікчу:
- Вхідні квитки потрібно придбати перед підйомом на гору! Тобто на горі неможливо купити квиток, вас не пустять.
- Якщо ви приїжджаєте таким самим шляхом, як ми, то НЕ купуйте вхідний квиток заздалегідь в Куско! Я би сказала, взагалі не купуйте квиток заздалегідь. Ціни на вхід не змінюються, вони однакові, навіть якщо ви купите за 1 день.
- Купуйте квиток, коли ви вже в Агуас Каліентес! Це можна зробити в Міністерстві Культури (чи Туризму) в центрі міста, яке працює до 20:00, і ви точно вже доберетесь до цього часу в Агуас. Приїжджаючи цим бюджетним шляхом (за умови раннього виїзду з Куско), ви будете в Агуас приблизно о 16:00-17:00. Ви спокійно встигаєте купити квиток сьогодні з візитом на наступний день.
- Чому не варто купувати раніше? Квиток діє на певну дату (1 день). Якщо ви раптом запізнились через те, що дорогу розмило, і не потрапили в ту дату, на коли у вас квиток, ви пролітаєте, і нікому нічого не доведеш.
- В сезон дощів цей бюджетний шлях може затримати вас в дорозі через розмиту дорогу. Втім, ми були там саме в сезон дощів, і все було гаразд!
***
ОНОВЛЕНО 2018: Сьогодні на Мачу Пікчу пускають лише певну кількість туристів протягом дня. Тому краще слідкувати за кількістю квитків онлайн, щоб знати, чи вони ще в продажу.
Вартість квитка тепер становить 47 дол. на півдня.
Детальну офіційну інформацію можна знайти тут.
***
Безпосередньо до Мачу Пікчу, на гору, іде автобус. Дорога швидка, дуже-дуже хвиляста. Ціни за 15-хвилинну подорож ось тут:
Є інший, романтичний, шлях, яким скористались ми! Пішки :) Про це - в наступному пості.
Отже, повний маршрут дивіться на схемі, яку намалював нам Ківі з Наска.
Ціни вказані в перуанських солях (S), час подорожі залежить від наявності/відсутності дощу (h) |
Наступного дня ви на Мачу Пікчу. Ввечері не забудьте про свій pisco sour відзначити! :)
І на третій день ви повертаєтесь в Куско таким самим чином, як приїхали.
Ми, діставшись Куско на зворотній дорозі, в той же вечір пізно рвонули в Пуно. Але це вже зовсім інша історія :).
*Ціни актуальні на грудень 2013, оновлено у квітні 2018
© Авторські права належать автору цього блогу. Використання всіх матеріалів (фото, текст, частини тексту, відео) можливо тільки з посиланням (гіперпосилання) на джерело.
Коментарі
Дописати коментар