Великий і лукавий Мачу Пікчу

Невпевнені промені сонця марно намагалися пробитись крізь низькі хмари. Краплі води висіли в повітрі, іноді випадаючи дрібним дощем. Туман ліниво мішався з хмарами і то розсіювався, то збирався знов. Сірів ранок. Ми йшли на Мачу Пікчу.

Місто інків знаходиться на горі, яку омиває невгамовна ріка Урубамба. У підніжжі цієї гори через річку з невеличкого, відрізаного від цивілізації, містечка Агуас Калієнтес ми і розпочали свій шлях.

До Мачу Пікчу веде крута дорога-серпантин, яка стрімголов піднімається вгору. Нею після 6 ранку (час відкриття заповідника) починають один за одним ходити автобуси, піднімаючи туристів до входу у святе місто. Автобуси підвозять сотні людей і поспішають вниз, порожні і швидкі, за новими партіями відвідувачів. Таким чином, з самого ранку великий потік людей заполоняє Мачу Пікчу.
Чорним позначено дорогу для автобуса, салатовим - піший маршрут
Ми вирішили йти пішки чарівною стежкою, яка викладена великими каміннями вздовж гірського схилу, щоб помилуватися видами навколо в променях ранкового сонця. Погода ніяк не хотіла підігравати нашому настрою, сірий туман наступав на п'яти, зустрічав на поворотах і падав на нас, і охоплював нас.
Такими сходами легше крокувати, ніж просто підніматись вгору
Туман і хмари іноді відкривали нам навколишні панорами
Начитавшись різних блогів і путівників, ми налаштувались на довгий підйом. Йшли помірно, намагались не навантажуватися, навіть жували коку. Але раптом за годину вже побачили вхід. То ж більшість туристів сильно перебільшили важкість цього маршруту. Особливо, якщо ви час від часу ходите в Карпати, то підйом на Мачу Пікчу взагалі не може бути складним. Що правда, ми зустріли дорогою двох франкомовних дівчат, в яких геть збивалося дихання, і які зупинялись кожні 5 сходинок.
Готуємо паспорти разом з квитками на вході і, о, боже, ми - в Мачу Пікчу!!!

Але підступний туман паскудив всі наші плани! Дощова хмара впевнено насіла на гори і з самого ранку нікуди не хотіла рушити! Це було жахливо!
Вигляд в нікуди...
Ось що ми побачили в ранковому Мачу Пікчу
Не радувало...
Ми сіли на каміння і почали чекати. Нічого, абсолютно нічого не було видно. В думках образами пролітали кольорові фото з журналів і блогів знайомих, як воно мало би все виглядати. В голові було все, як на долоні, а навколо нас, вже безпосередньо в самісінькому місті інків, не було нічого, крім огидного туману!
Почав крапати дощ. Ми зрозуміли, що влипли серйозно і надовго. Безнадійно натягуючи дощовики, вирішили прогулятись навколо. Треба було щось робити, бо настрій псувався щохвилини. Пішли у протилежний від центру Мачу Пікчу бік, в Intipunku, храм, який з кечуа перекладається, як Сонячні Ворота.
Наші безрадісні обличчя говорять самі за себе:
ми думали, що, знаходячись в самому Мачу Пікчу, не побачимо його
З важкими думками ми намагались радіти давнім пам'яткам, які попадались нам дорогою. Старі будинки, святилища і, ймовірно, жертовники. Кладка цих споруд не була відомою кладкою інків, що славиться гладкістю і підібраними, як мозаїка, каміннями.
Здоровенний камінь, витесаний і відполірований, нагадував великий диван.
Я подумала, що це неодмінно мав би бути жертовником в часи інків
Вже відомі нам тераси інків для сільського господарства
Складно уявити, як будувалися ці тераси, так само, як ними користувалися.
Гора дуже стрімка і виглядає небезпечною
Аж раптом, озираючись на центр інкського міста, ми побачили першу картину Мачу Пікчу!
Хмари розступалися, даючи сонячним променям нарешті втиснутись між ними, і разом з веселкою показали нам клаптик великого Мачу Пікчу.
Це фото, на якому 
толком майже нічого не видно, було ВСІМ для нас за цілий ранок!
Ми напружено чекали на вітер і справедливість. Нарешті наше терпіння було нагороджено!
Мачу Пікчу в хмарах.
Потрібно було тримати фотоапарат напоготові: щохвилини хмари закривали столицю інків і знову відкривали її
Дуже вражало
Щось було в тому по-кадровому спогляданні загадкового міста. Ми, не рухаючись, все стояли у храмі Intipunku, боячись прогавити ті миті панорами Мачу Пікчу, які туман і хмари дозволяли нам бачити. В голові пролітали думки: "Ось нарешті воно", "Це - Мачу Пікчу", "Так, саме так, як я бачила по Discovery", "Це, можливо, все, що ми зможемо побачити в таку погоду", "Холера, такі ціни, а погода знай собі на умі", "Боже, як я люблю свій зум на фотоапараті"...
Скільки таємниць таїть у собі інкська імперія. Можливо, частково через те, що природа сама вирішує, коли відкрити завісу на цю частину історії.
Зелені, сині, білі і сірі фарби природи Мачу Пікчу
Дорога, що петляє горою, - та сама, якою їдуть автобуси з Агуас Калієнтес. Навіть вона вражає
Насправді, Intipunku далеко від центру міста. Поки що всі фото ми робили звідси :)
Оскільки ми були в храмі "Сонячні Ворота", то ми стали просити сонце, щоб воно швидше вийшло, а вітер - щоб остаточно розігнав хмари. Чи так це робили древні жерці?
Сидіти над обривом і милуватись
Ще трошки поворожили на гарну погоду. Настрій помітно поліпшувався з кожним видимим клаптиком синього неба
Потрібно було рушати у центр інкської цивілізації на дослідження загублених таємниць.
Мачу Пікчу перекладається з кечуа, як стара піка або стара гора. Місто було збудовано доволі пізно, у 1450-1470 рр. Існувало приблизно до 1532 року - час, коли іспанці вже завойовували континент. За яких причин воно було залишено інками, достеменно невідомо.
Зайшовши в Мачу Пікчу, я би всім радила спочатку, піти в бік Intipunku, щоб зробити гарні фото міста згори. І з мінімум людей на знімку :)
В Мачу Пікчу нараховується близько 200 будівель. Це було значним досягненням в архітектурі, враховуючи, що місто будувалося в горах з обмеженими шляхами до нього, вручну, використовуючи складний принцип будівництва, яким так відомі інки.
Пам'ятаєте нашу дорогу до Агуас Калієнтес? Он вона - внизу. А тут ми на тому самому місці, біля будиночка, де вартувала охорона в давні часи, яке ми побачили знизу, коли йшли коліями!
Унікальні інкські двері
Чого варті лише ці вирізані в камені циліндри по обох боках дверей!
Зацікавили вирізані камені циліндричної форми: яка була їхня мета?
Особливістю Мачу Пікчу є будівлі з масивного каміння, яке підібрано чітко один в один. Споруди зроблені без використання мертелі - вапнякового розчину, який раніше використовували при будівництві.
Крім того, стіни інків - це абсолютно гладенькі поверхні. Між камінням не пролізає навіть монетка: так щільно вони стоять. Дивують різні принципи мурування, які можна помітити тут. Одна з них - гладка, де валуни і глиби вирізані під різним кутом і складені мозаїкою. Інша - це менші за розміром камені, складені просто, як в будь-якій середньовічній Європі. Чи не різні епохи майстрів робили це? Чи не реставрували покинуте місто інків в ХХ столітті, щоб надати йому обличчя збереженості, історії і, як на мене, більшої таємничості?
У храмі Кондора
Лякливі лами, які так вразили нас в Куелапі, зовсім не бояться людей в Мачу Пікчу
От вже кому безкоштовний вхід до святині інків замовлено, так це ламам :).
В Перу лама - майже свята тварина
Кажуть, що інки, здійснюючи свої чисельні війни, які найчастіше були успішними для них, вдячні саме цій сором'язливій тварині - ламі. Це суто в'ючні тварини. Їх не сідлають, проте до сіх пір використовують для транспортування вантажів.
Під час своїх завоювань інки проходили пішки тисячі (!) кілометрів. Витривалість і можливість робити такі переходи дарували їм лами, як засіб для перевезення поклажі, теплий одяг з їхньої вовни і листя коки, завдяки яким полегшується високогірна хвороба.
Будівля напівкруглої форми з гладкого каміння і одним віконечком в центрі - це, ймовірно, храм Сонця. Вона також могла використовуватися, як сонячна обсерваторія. Особливості розташування будинку і вікна дозволяють слідкувати за сонцем і вимірювати час сонцестояння
Ну, як так можна було будувати?!
Знову надзвичайна кладка інків. Це - храм, що так і називається, - Храм з Трьома Вікнами
Поблизу цього храму знайшли фігурки, які символізують три рівні андського світу:
Ханаан Пача - вищий світ - небесний рай, Кай Пача - земний рай, Уку Пача - внутрішній світ, де живуть боги.
От цікаво, ці дерев'яні балки теж з кінця 15 ст.? :) Все ж Мачу Пікчу було відреставровано
Незабутня природа і краса навколо Мачу Пікчу! Місто розташоване на високій горі з крутими обривами-схилами по периметру. Важко навіть уявити, що хтось би зміг його захопити. Зелені гори і скелі дивної форми оточують святиню інків. Небо вгорі синє-синє, іноді з пухкими, як перина, білими хмарами
Мабуть, найголовніший храм інків з нереальним способом мурування стін
Ці виступи вирізані прямо з блоків каміння, які складають частини стіни
Цікаво, що надихало давніх майстрів будувати за таким принципом?
За допомогою компаса гід демонструє, що розташування каменя чітко вказує на кінці світу, особливо на схід, звідки з'являється перші промені сонця
Частина астрономічної обсерваторії
Можливо, нащадки інків
Хоча б одна розгадка, яку вдалося знайти: кам'яні циліндричні виступи ззовні будівель служили для кріплення очеретяного даху, до яких він був прив'язаний 
Давні, стесані віками сходинки, вирізані з єдиного валуна, і поряд - сучасні, зроблені з окремого каменю для кожної сходинки для зручності великих потоків туристів 
Закінчувався наш день, проведений в Мачу Пікчу. Стільки емоцій: і смуток, і радість, підігріті цікавістю. З самого дитинства я чула історії про це місце від свого тата, який любить все загадкове і таємниче. Розповідаючи історію інків, він, мабуть, сам не підозрював, що я колись поїду сюди, ймовірно, саме через його казки.
Єдине, про що я трошки жалку, що я перед приїздом (і взагалі) передивилась купу передач і фотографій цього міста. Кожен ракурс і будинок був наче знайомий мені, я ніби вже була тут раніше. Через це втратилося відчуття новизни, несподіваності. Тепер я знаю, що не треба так поглинатися в певний об'єкт перед його відвідуванням :).

Мачу Пікчу цікаве, навколо нього - великої краси природа. Але, якщо чесно, воно не коштує 50 дол. Ми були в древній фортеці Куелап на півночі Перу, яка була заснована задовго до інків і будувалась, як неприступне місто, яка має дивної форми будинки і знаходиться так само в хмарах. За вхід там ми платили в десять разів менше, ніж тут. Очевидно, що ціну на Мачу Пікчу піднімає лише його популярність. Пізніше ми зустріли знайомих німців, з якими були в хостелі і подорожували в Чачапоясі, вони були такої ж думки, як і ми: класно, але не за такі гроші.
Ось таке воно - велике і лукаве загублене місто інків Мачу Пікчу.

Що варто врахувати при подорожі до Мачу Пічку:
1. Не йти рано. Як я вже писала, більшість блогів радить йти в Мачу Пікчу якомога раніше, щоб було по-менше людей. Ми так і зробили і зрозуміли, що це неправильно. Більшість туристів як раз і намагається прийти на 7-8 ранку, щоб помилуватись містом "раніше за всіх". Повірте, ніхто не ліниться прокинутись рано для такого візиту. Ті, хто здійснює кількаденний піший похід стежкою інків, так само попадають в Мачу Пікчу о 7 ранку. Таким чином, купи народу будуть всюди: на вузьких стежках і вуличках міста, а також на всіх ваших фото. Як противага, ми помітили, що близько 12 години людей помітно меншає. Саме в такий час можна вільніше гуляти і робити фото. Крім того, з ранку на горі сидить хмара і закриває всі види, які можна побачити. Перебуваючи в Агуас Калієнтес кілька днів, ми зрозуміли, що така погода щоранку. Не морочте собі голову, спокійно прокиньтеся, поснідайте і аж тоді йдіть на екскурсію.
Мачу Пікчу відкрито щоденно з 06:00 до 16:00.
2. Неділя. Щонеділі вільний вхід для кускенців - мешканців Куско. Теж можна планувати свій похід, оминаючи неділю, щоб народу не було так багато.
3. Низький сезон. З листопада по квітень в Перу - низький сезон через сезон дощів. Кажуть, що погодні умови погані, зливи і вологість. Через це в Перу в цілому і в Мачу Пікчу окремо менше туристів. Ми були в грудні. На погоду не жаліємося, хіба що на цей туман зранку, який на початку екскурсії засмутив нас. На жаль, ціни на вхід не падають в низький сезон. Проте можна поторгуватись з цінами на житло в Агуас Калієнтес.

Вартість квитка в Мачу Пікчу
Існує 3 види квитка:
- місто Мачу Пікчу - 128 солів, близько 50 дол. США - такий квиток був у нас;
- місто Мачу Пікчу і гора Мачу Пікчу - 140 солів,
- місто Мачу Пікчу і гора Вайнапікчу (Waynapicchu) - 150 солів.
Ціни актуальні на грудень 2013


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Хорватія відкрила кордони для українців: умови в'їзду (2023 ОНОВЛЕНО)

Відкритий кордон з Чорногорією: умови в'їзду для українців (2023 ОНОВЛЕНО)

Як безкоштовно і без візи відвідати Йорданію (2023 ОНОВЛЕНО)