Дорога до Мачу Пікчу: як об'їхати найдорожчий у світі потяг (ОНОВЛЕНО 2018)

Хто не мріяв у своєму житті потрапити в Мачу Пікчу? Я мріяла! І ось, після майже 3-тижневих мандрів країною Перу, настав час їхати до найцікавішого, неповторного, далекого і незабутнього місця на планеті - загублене місто інків Мачу Пікчу.

Мабуть, багато людей чули, що ця древня спадщина, яка охороняється UNESCO, - розвага не з дешевих. Коли ми перевірили вхідні квитки в інтернеті, то ціна 72 дол. США нас сильно шокувала. Не буду приховувати, що навіть піднімались питання не йти, тому що це дуже дорого. Але як ми, мрійники і мандрівники, які приїхали сюди з таких далеких земель, могли не піти в саме Мачу Пікчу?!

Але, от халепа, крім дорогих цін за вхід, шлях до міста інків повний пригод і великих витрат.
Справа в тому, що єдиний спосіб дістатися запланованого місця - це перуанська залізниця. До пункту призначення більше немає ніяких доріг: ні автомобільних, ні канатних, ні річкових, ні аеропорту - нічого. А перуанська залізниця - це унікальне явище! 3-годинна подорож потягом до Агуас Калієнтес (іпс. Aguas Calientes), місто, звідки піднімається стежка до священної гори інків, де розташовано Мачу Пікчу, коштує 100 і більше дол. США (квиток в один бік). Німецькі, данські і норвезькі потяги просто дешевина у порівнянні з таким умовами! До того ж, досліджуючи перед поїздкою різні блоги і путівники, мені відомо, що ціна постійно збільшується.
Єдине, чим можу порадувати, що потяги в Перу дуже якісні і комфортні. Вони використовують старі вагони, можливо, зразка 60 років, принаймні так виглядає, але повністю оновлені, з панорамними вікнами і високим сервісом обслуговування всередині. Ще плюсом до подорожі залізницею можна додати те, що шлях, яким рухається потяг, неперевершено красивий! Безумовно, якщо це - посильна ціна, краще брати потяг.
Якісь москвичі, яких ми зустріли пізніше в Болівії, казали, що купували квиток дуже заздалегідь, і він був трошки більше 50 дол. США в 1 бік.
Майже "блакитний експрес" - найдорожчий потяг у світі сполученням "Куско-Мачу Пікчу-Куско".
Ми його наздогнали в Агуас Калієнтес. Як, яким чином - читайте далі
Оскільки у нас була довгострокова подорож, і ми були лише на її початку, попереду планувались Болівія, Чилі, Аргентина і Бразилія, то нам такі ціни були неприйнятні. Потрібен був план "Б".
Завдяки одному нашому знайомому із Іспанії, Карлосу, який кілька років тому протягом 9 місяців мандрував Південною Америкою, а також завдяки хлопцю на прізвисько Ківі, в якого ми зупинялися по CouchSurfing в Наска, ми дізналися про оптимальний для таких туристів, як ми, варіант. Хитра схема пересадок автобусами між гірськими містечками зекономила нам багато коштів і показала пейзажі Перу, що заворожують! Місцями дорога була настільки красивою, наскільки і небезпечною.

Але про все поступово.
Отже, рано вранці виїжджаємо із Куско, а саме із термінала Сантьяго (ісп. Terminal Santiago), на вже звичному колектіво у бік Санта Марія (ісп. Santa Maria). Санта Марія - це маленьке селище в Андах, але також - важливий перевалочний пункт для mochileros (з ісп. "туристи з рюкзаками", англ. "backpackers"). Дорога до цього селища неабияк петляє крутими горами. Сидячі в бусі, голова йде обертом від безперервних поворотів і підйомів.
Коли ми їхали, була злива, і не було видно ні чорта вже за кілька метрів попереду. Було страшно і нудило. Перші 2 години я молилась: "Хоч би заснути! Хоч би заснути!". А всі інші, слава богам, спала :).
Потім, вже в Санта Марії, наш попутник, чилієць Карлос, сказав нам, що бачив, як водій двічі засинав за кермом. Добре, що я цього не бачила...
Додам, що дорогою назад, ця частина маршруту пройшла набагато легше і безпечніше. Водій не був сонний, світило сонечко, і ми насолоджувалися краєвидами навколо. Дорога незабутня!

Із Санта Марії, випивши свіжого соку з манго і папаї, рушаємо далі у Санта Терезу (ісп. Santa Teresa). Санта Тереза мені здалася ще меншою за Санта Марію. Асфальт закінчився ще у Санта Марії, тому потрібно обов'язково перевірити заздалегідь погоду. Якщо дуже сильні дощі, то проїзд може бути неможливим. Всі ці дороги лежать вздовж гір, де з одного боку - високі схили, а з іншого - круті обриви. При сильних дощах потоки води несуться з гір через неасфальтовану дорогу вниз і розмивають її.
В нашому випадку йшов невеликий дощик і де-не-де траплялись затоплені місця, як правило, - на поворотах. Їхати потрібно дуже акуратно.

Далі із Санта Терези пересідаємо на таксі-колектіво до Гідроелектростанції (ісп. Hidroelectrica). Чекати колектіво ніде практично не потрібно. Буквально пересідали із одного в інший, не встигаючи навіть перекусити за всю дорогу.

Весь цей маршрут розраховано таким чином, щоб за цілий день добратись до Агуас Калієнтес - місто, з якого вже починається пряма дорога на Мачу Пікчу.

***

ОНОВЛЕНО 2018: Сьогодні маршрут, описаний вище, став вже офіційним на ряду з потягом. Через велику кількість туристів, яким стало відомо про цей шлях, почали ходити прямі автобуси з Куско до Гідроелектростанції. Їхня вартість в два боки від 60 до 80 солів.

****


Діставшись Гідроелектрики, ще не закінчуємо наш шлях. Йдемо пішки :). Ще... 12 км. І тут іронія долі жартує над нами: ці 12 останніх км потрібно подолати залізничними коліями, де проходить цей пафосний, висококласний, найдорожчий потяг планети :).
Але хочу запевнити, що це - один із найкрасивіших треків, який я коли-небудь робила!

Весь шлях до Агуас Калієнтес йде попри бурхливу і шумну ріку Урубамбу (ісп. Urubamba). Швидкість течії така висока і кам'яні вали в ній такі великі, що, я думаю, рафтинг в ній неможливий :).
Колія ніколи не йде прямо. Розташована в горах, вона змушена кружляти між ними і тулитись до них, щоб ріка не знесла її своїми могутніми водами.
Довгоочікуваний обід робили стоячи: всі навколо було вологе від ранкового дощу.
Але ніщо не засмучувало нас! Ми йшли до Мачу Пікчу!
Буйно-зелені дощові ліси
Увага! Це - він :)
Очевидно, що влада Перу знає, що багато туристів обирають цей бюджетний шлях, щоб побачити омріяне місто інків. Через постійні повороти колії, машиніст часто дає попереджальний сигнал, що свідчить про наближення потяга. Є ділянки, де немає місця, щоб уступити потягу дорогу, тому такі гудки просто врятують вам життя і здоров'я. Завдяки ним, ви будете знати про його наближення і зможете зупинитись у безпечному місці чи пришвидшитись, щоб знайти таке місце. Потяг їде не дуже швидко, але безпека перш за все.
Починають з'являтись перші ознаки життя інків: відомі тераси для древнього сільського господарства.
Вже страшенно цікаво!
Як ви думаєте, що це?! :)
(знято з великим  зумом)
Гори. Гори. Гори. Всю дорогу ти минаєш і обходиш різні гори-скелі
Нарешті добрались до Агуас Калієнтес!
Агуас Калієнтес - миле містечко, розташоване відлюдно від будь-яких населених пунктів серед зелених-зелених гір. Урубамба несамовито бомбардує береги міста, гудить і клекоче, ніби б'є в набат. Саме місто - маленьке, охайне й усамітнене. Ніхто тут не поспішає. Прибулі точно знають розклад, коли вони йдуть на Мачу Пікчу, тому немає паніки і метушні. Ті, хто вже спустились із загубленого міста інків, відпочивають, втомлені і щасливі.
Агуас Калієнтес названо так тому, що тут знаходяться природні гарячі джерела. Багато хто після повного пригод дня йде до купалень відпочити і зробити масаж стоп.
Ресторани і готелі всіма силами приваблюють туристів в "низький сезон" (листопад-березень - тобто літні місяці Південної Америки, коли йдуть дощі, і кількість туристів значно менша)
Ми жартували і казали, що Агуас Калієнтес нагадує нам Криворівню в Карпатах :). Таке ж невеличке селище між гір з бурхливим Чорним Черемошем, мальовниче і зелене. Колись в тінях його дерев відпочивали і творили найвідоміші письменники Франко, Українка, Коцюбинський, Кобилянська, Стефаник, а Гнат Хоткевич ставив чудові театральні вистави.

Що важливо знати про вхід у Мачу Пікчу: 
- Вхідні квитки потрібно придбати перед підйомом на гору! Тобто на горі неможливо купити квиток, вас не пустять.
- Якщо ви приїжджаєте таким самим шляхом, як ми, то НЕ купуйте вхідний квиток заздалегідь в Куско! Я би сказала, взагалі не купуйте квиток заздалегідь. Ціни на вхід не змінюються, вони однакові, навіть якщо ви купите за 1 день.
- Купуйте квиток, коли ви вже в Агуас Каліентес! Це можна зробити в Міністерстві Культури (чи Туризму) в центрі міста, яке працює до 20:00, і ви точно вже доберетесь до цього часу в Агуас. Приїжджаючи цим бюджетним шляхом (за умови раннього виїзду з Куско), ви будете в Агуас приблизно о 16:00-17:00. Ви спокійно встигаєте купити квиток сьогодні з візитом на наступний день.
- Чому не варто купувати раніше? Квиток діє на певну дату (1 день). Якщо ви раптом запізнились через те, що дорогу розмило, і не потрапили в ту дату, на коли у вас квиток, ви пролітаєте, і нікому нічого не доведеш.
- В сезон дощів цей бюджетний шлях може затримати вас в дорозі через розмиту дорогу. Втім, ми були там саме в сезон дощів, і все було гаразд!

***

ОНОВЛЕНО 2018: Сьогодні на Мачу Пікчу пускають лише певну кількість туристів протягом дня. Тому краще слідкувати за кількістю квитків онлайн, щоб знати, чи вони ще в продажу.
Вартість квитка тепер становить 47 дол. на півдня.
Детальну офіційну інформацію можна знайти тут.

***


Безпосередньо до Мачу Пікчу, на гору, іде автобус. Дорога швидка, дуже-дуже хвиляста. Ціни за 15-хвилинну подорож ось тут:
Є інший, романтичний, шлях, яким скористались ми! Пішки :) Про це - в наступному пості.

Отже, повний маршрут дивіться на схемі, яку намалював нам Ківі з Наска.
Ціни вказані в перуанських солях (S), час подорожі залежить від наявності/відсутності дощу (h)
Всього на цю подорож йде цілий день. Ввечері ви вже відпочиваєте в Агуас Калієнтес. Раджу випити pisco sour!
Наступного дня ви на Мачу Пікчу. Ввечері не забудьте про свій pisco sour відзначити! :)
І на третій день ви повертаєтесь в Куско таким самим чином, як приїхали.
Ми, діставшись Куско на зворотній дорозі, в той же вечір пізно рвонули в Пуно. Але це вже зовсім інша історія :).
*Ціни актуальні на грудень 2013, оновлено у квітні 2018


© Авторські права належать автору цього блогу. Використання всіх матеріалів (фото, текст, частини тексту, відео) можливо тільки з посиланням (гіперпосилання) на джерело.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як уникнути штампа Ізраїлю в паспорті

Як безкоштовно і без візи відвідати Йорданію

Рейк'явік, ісландці та острівне життя