Блог про подорожі Ані Бурлаки: 70+ країн на 5 континентах

Розпечене повітря. Нещадне сонце. Червоний порожній пейзаж. Нічого живого. Ні краплі вологи. Це - пустеля Наска. Поверхню пустелі природно вкрито залізною рудою. Верхній шар руди легко зняти, залишаючи більш світлий ґрунт відкритим. Саме так створювались гігантські загадкові лінії Наска. Світлі смуги - це знятий шар залізної руди з поверхні пустелі. Коли йдеш попри такі лінії, неможливо побачити і зрозуміти, чи створюють вони якісь фігури, чи просто хаотично плутають твою уяву. Велетенські малюнки можна побачити лише згори У пустелі існували кілька різних цивілізацій. 1000 років до н.е. тут жила культура паракас, яка так само, як і культура наска, залишила давні малюнки. Зображення Паракас дуже відрізняються від відомих ліній Наска. Їх легко зрозуміти і можна побачити з висоти панорамної вежі. Їх було зроблено приблизно у 600 рр. до н.е.! Справа наліво значення малюнків: діти, бог Паракас, жінка Фігури Паракас дуже прості у виконанні. Коли працівник музею сказав нам, що

Хто би не хотів поплавати у океані? Відповідь, до речі, спірна на це запитання. Для багатьох не секрет, що Тихий океан холодний і брудний. От і я тепер підтверджую, що він такий :). Особливо на пляжі у місті Чиклайо (ісп. Chiclayo). Після Чачапоясу ми рушили на південь, щоб відвідати Наска і Куско, і далі - Болівію. І дорогою вирішили поплавати у найбільшому океані світу. У самому Чиклайо немає на що дивитись. Недалеко від міста (година їзди) у районі Ламбаєке (ісп. Lambayeque) знаходиться історичний музей Sipán присвячений культурі моче . Там знаходиться найбільша колекція золота давніх цивілізацій і могила володаря Сіпана - важлива археологічна знахідка Перу. Але ми думали про купання і засмагу і вибрали пляж. Широкий піщаний пляж Pimentel має непогану припляжну зону з ресторанами морської кухні і гарною набережною. Але сам він брудний і (ох, ці перуанці) пахне сечею. Місцеві не сильно дбають про екологію і сміття. Я би сказала, зовсім не дбають. Багато перуанців недогризк

Любителі історії, природи і шукачі місцевих традицій запрошуються до Чачапояс! Заповнити свою туристичну програму на тижні вперед можна тут із легкістю. Обов'язково слід відвідати такі місця, як Куелап , Карахія , водоспад Ґокта , де побували ми, а також лагуну Кондорів (Laguna de los Condores), музей Леймебамба (Museo Leymebamba), мавзолей Реваш (Mausoleos Revash), печери і багато інших цікавинок. А ще варто неодмінно погуляти містом, яке сліпить білими охайними будиночками, чемно збудованими в обіймах зеленого гірського кола. З просуванням на північ Перу кожне місто нам подобалося все більше і більше. Уарас був гарнішим за Ліму . Трухійо здалося милішим від Уарасу. Думаю, Чачапояс був верхівкою нашої симпатії і дуже сильно запав у серце і закарбувався у пам'яті. Старі вузенькі вулиці попри білі будиночки. Вікна, двері і вивіски, як на підбір, - з темного дерева: однакового кольору і стилю. Нічого зайвого у оздобленні вулиць, все підібрано з великим смаком. Голо

Недалеко від міста Чачапояс вже починається сельва - Амазонські дощові ліси. Але особливістю цієї місцевості є те, що це, так би мовити, - висока сельва: джунглі на висоті 2 000-2 500 м над рівнем моря. Такі умови створюють неперевершені картини природи: тропічні ліси в горах, багато опадів і довгі-довгі водоспади! Один з найбільших водоспадів, Ґокту, ми і відвідали. Водоспад Ґокта, 771 м Цей водограй (ісп. Catarata Gocta) було відкрито зовсім недавно, у 2000-х рр. Чому так пізно? Він знаходиться у важкодоступному районі: гори, відсутність транспортного сполучення з містом, постійні дощі. Все це ускладнює дорогу і перебування у цих краях. Місцеві, звичайно, знають про нього роками. Але що їм? Живуть собі і живуть. Навіть ми: вийшли з автобуса, який нас привіз у найближче село, водоспад бачимо, але до нього ще майже 2 години треку. Реальні пропорції того, як виглядав водоспад :) Зрозуміло, де ми, а де - мета! Отже, треба було добряче прогулятись до нього. Але дорога ви