Huaraz. Мед на душу

Після Ліми ми вирушили в напрямку, протилежному від популярних туристичних маршрутів, - на північ, блище до гір, у містечко Huaraz. Від Уарасу всі дороги і тропи ведуть до горного хребта Cordillera Blanca, покритого вічною мерзлотою.
Добрались в Уарас ввечері. А зранку нас очікував приємний сюрприз: вигляд з вікна на засніжені гори, які, як велетенські моноліти, височать над містом.
Саме місто Уарас знаходиться на висоті 3090 м
Панорама також давала повноцінну картину перуанської забудови. Кожен має невеличкий одноповерховий будинок, який, завдяки різним грошовим надходженням (торгівля на ринку, ресторанне обслуговування чи надання кімнат в оренду туристам), виростає вгору, тягнучись за гірськими велетнями, які оточують місто. Над першим поверхом будується другий, потім поступово третій і так, скільки стає грошей. Часто в Перу зупиняєшся в будинку, верхній поверх якого як раз в процесі будівництва. Майже на кожному даху вгору сторчить арматура, як знак і надія майбутнього розширення (тобто видовження) житла.
Така забудова характерна абсолютно для всієї країни.
В Уарасі ми почали відчувати справжній смак Перу, що нас дуже тішило.


Майже кожна жінка вдягнута в національний одяг: яскрава кофта, темна або також яскрава спідниця і гамаші. Обов'язковими елементами є високий капелюх, який більшість з них, чомусь, накривають ще і яскравим покривалом, мабуть, для захисту від сильного сонця, і спеціальна яскрава ряднинка, в якій перуанки носять дітей і всіляки речі. Я назвала цю ряднинку перуанським рюкзаком. Жінки переносять за спиною в цьому традиційному рюкзаку продукти, траву для тварин, часто можна побачити громадні коробки, зав'язані в ряднинку, або дитячі ніжки у в'язаних капцях.
До речі, 99% всіх перуанок безперестанку щось в'яжуть спицями або гачком. Навіть находу, як ця жіночка.

В'яжуть всі продавщиці на ринку, навіть продаючи не в'язані вироби, а сир чи фрукти.
А ще жінки дуже не люблять, коли їх фотографують. Тому більшість фото - зі спини.

Їжа нас теж дуже порадувала. За 5 солів (~ 15 грн.) всюди можна замовити меню: суп дня, друге з м'ясом і напій. Порції, ух, богатирські. Тут ми спробували морську свинку (ісп. cuy) - традиційну їжу перуанців, яка має 1000-річну історію.
Місцеві кажуть, що м'ясо морської свинки нагадує кролика. Насправді, воно гіркувате.
Спробувати цікаво, але більше не хотілось замовляти це блюдо.
Лапка з кігтями - все, що лишилось від морської свинки
Ще в Уарасі краще всього купувати сувеніри. Найдешевщі у всьому Перу. На центральній площі є ринок з традиційними товарами, одягом і сувенірами.

Карнавал в Уарасі
Дітлохи грають в футбол, іноді роблячи паузи, щоб проїхало авто

Лавочка
В самому Уарасі мало що робити. Як і в Лімі, так як, в принципі, у всьому Перу, там дуже багато машин, які, не зрозуміло навіщо, сигналять кожні 5 секунд (!). Повітря від машин дуже важке. Гул постійних сигналів з часом дратує.
Тому ми відправились в село.


Як доїхати: Від Ліми до Уарасу автобус їде приблизно 7 годин; коштувало нам 40 солів.
Ціни актуальні на листопад-грудень 2013




© Авторські права належать автору цього блогу. Використання всіх матеріалів (фото, текст, частини тексту, відео) можливо тільки з посиланням (гіперпосилання) на джерело.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як уникнути штампа Ізраїлю в паспорті

Як безкоштовно і без візи відвідати Йорданію

Рейк'явік, ісландці та острівне життя