Куско: любити чи не любити

Більшість туристів, які приїздять до Перу, бажають відразу відвідати Куско - одну з головних туристичних атракції Південної Америки.
Ще б пак. Куско вважається столицею імперії інків, що була заснована тут приблизно в 1100 р. н.е. Слідів інків тут, насправді, залишилося небагато. В місті домінує архітектура, характерна для іспанських колоній: кам'яні церкви і будинки з балкончиками, арки, куполи і дахи, викладені старою червоною черепицею. Місто через це виглядає дуже симпатично. І, здається мені, що саме тому воно так подобається приїжджим.
Іспанські будиночки навколо головної площі Куско. 
Перуанська типова архітектура (нештукатурені цегляні недобудови з арматурою догори) 
панує вдалині на пагорбах міста
Чарівне містечко
Куско - високогірне місто, його історичний центр з усіх боків оточують Анди. 
Куди можуть дістатися місцеві жителі, там вони і оселяються: на пагорбах, схилах і кручах. 
До речі, на всіх цих кручах проведена електрика.
Куско місцями пишний. Тут вже можна зустріти не тільки туристів з рюкзаками і в треках,
але і модних паночок в пальті і замші. 
Тут багато гарних бутіків: стильний сучасний одяг із вовни лами чи альпаки або із натуральної бавовни, яку було вирощено в цій місцевості. Я би радила зробити тут шопінг - речі, дійсно, дуже цікаві: в'язані, плетені чи виткані вручну сукні, пончо, реглани, пальта, капелюхи, сумки і прикраси. Попереджаю, що ціни досить кусючі: найпопулярніше місто Перу приймає тисячами американських і австралійських туристів, які невиправдано для інших задерли ціни до іноді непомірних висот. 
Бувало ми бродили магазинчиками і, почувши ціну, розчаровано відвертались, а продавці поспішали запевнити, що вони приймають долари, якщо в нас не вистачає місцевих солів на "це чудове пончо ручної роботи за 1800 у.о.". Який чудернацький стереотип: білий, значить, з доларами :).
Ціни Куско засмутили нас.
Взагалі, здалося, що кускенці занадто все зав'язують на грошах.
Ця сеньора у традиційному одязі з симпатичною маленькою ламою
настирливо просить 5 солів за фото з нею.
Мені довелося ховатись, 
фотографуючи її, щоб вона не попросила один соль за "вид ззаду" :)
Вулична майстриня робить візерунчасті паски вручну. Її "ткацький верстат" - це лише кілька маленьких дерев'яних паличок і мотки різнокольорової вовняної нитки з лами.
Вузький пасок вона робить протягом 3 днів. А широкий - протягом 5.
На вулиці - купи таких ось людей, які намагаються щось вторгувати-виторгувати. Варто тільки присісти відпочити і помилуватись красою міста, як щохвилини (я не жартую), буквально щохвилини до тебе будуть підходити з пропозицією щось придбати. Першим трьом ти спокійно кажеш "ні", вони, як в казці, пропонують тричі те саме, ти пояснюєш, що тобі це не потрібно. На четвертого, ти вже не так м'яко реагуєш і розумієш, що довше сидіти - собі гірше.
Часто звернення до тебе відбувається, на мій погляд, відверто не гостинним способом. Наприклад, ця сеньора з ламою: "Ей, грінго, зроби фото за 5 солів".
Ми почали згадувати, як нас сприймали і зустрічали люди на півночі Перу, в Уарасі, Чачапоясі, Трухійо, ці щирі обличчя, розпитування, розмови, якась взаємна повага і зацікавленість. Кускенці зовсім протилежно ставляться до туристів.

Щоб не дратувати себе натовпом і не встигнути остаточно засмутитись, ми вирішили піти у менш туристичні місця - дивитись на Куско згори.
Головна площа Куско - Plaza de Armas
Бодай єдиний інка в місті.
При вході в Музей Інків. До речі, цікавий музей.
Піднімаючись нагору, ми підійшли до однієї з найбільш цікавих спадщин інків - фортеці Саксайуаман (ісп. Sacsayhuamán). Це кам'яне укріплення, стіна чи фортеця, відоме тим, що має форму зубців і виглядає як гігантський зигзаг із величезних кам'яних глиб.
Ми, звичайно, захотіли відвідати фортецю, але Куско, ймовірно, вирішив створити ще більше випробувань для нас.

Біля входу нагорі нам сказали, що квиток коштує 130 солів. Це - нереальні гроші за музей! Ми були в шоці. Тоді нам сказали, що ми можемо заплатити 70 солів - за половину квитка. Ми нічого не зрозуміли, як половина квитка, яка все одно залишається дорогою, може нас врятувати.
Виявилося, що відвідати історичні пам'ятки Куско неможливо, купуючи по одному квитку на певне місце. Потрібно купити загальний квиток (boleto general), який за 130 солів дає змогу відвідати 10 місць в регіоні Куско (більша половина - за містом). Купити квиток просто в Саксайуаман неможливо, якщо ви хочете відвідати тільки його!
Половина квитка, 70 солів, - це 4 із 10 місць, які можна відвідати.

Ми нашвидкуруч почали розбиратися, що це за історичні місця, і чи варто нам витрачати на двох купу грошей, що дотягує до дорожезної вартості квитка на Мачу Пікчу. Швидко стало зрозуміло, що половина із зазначених 10 пам'яток не цікаві взагалі або не цікаві нам. Наприклад, в гарний Музей Інків чи Художню Галерію з древніми малюнками і керамікою та інші, найбільш популярні, цей квиток не діяв. І, тим більше, ми хотіли лише на фортецю, і ця схема з квитком здалася нам дуже несправедливою і незручною.

Ми не погодилися і остаточно засмучені пішли далі дорогою, яка вела ще вище вгору, продовжуючи бурхливо обговорювати ситуацію. За кількасот метрів дорога повертала, роблячи ніби петлю і огортаючи Саксайуаман зверху. Ми подумали, що, можливо, буде нагода побачити крихітку фортеці з дороги і веселіше закрокували далі. Але, о, наївні, ми не знали, що кускенці такі непідступні (чи це в них говорять непереможні корені інків?). За 20-30 метрів до очевидного місця з виглядом на фортецю нас зупинили працівники парковки, які виринули просто всією юрбою на нас, і сказали, що далі прохід заборонено, тому що це - приватна зона. Було багато сперечань і намагань порозумітися, але ми нічого не могли зробити і повернули назад.

Це остаточно розбило нас. Дорогою вниз ми зустріли хлопця з Франції, який так само шукав обхідні шляхи до фортеці. Ми пояснили йому, що сталося. Всі разом вирішили спробувати ще раз. Відправили його дорогою далі до оглядового місця, а самі залишись чекати, бо були впевнені, що його зараз без пояснень розвернуть, як і нас.
За 5 хвилин він з похмурою головою наздогнав нас.
Але разом все одно стало веселіше. Ми почали сміятись з ситуації, і так, сміючись, спустились до входу в Саксайуаман, де вперше почули про квитки. Яким же було наше здивування, коли на вході нікого не було, і вхід до древньої фортеці було відчинено!!!
Ми зайшли і зупинились. Ніхто не почав кричати, ніхто навіть не показався. Ми почали повільно йти далі, до великих кам'яних стін, з розумінням того, що, якщо нас зупинять, ми будемо змушені вкотре повернути.
Але нічого не сталося. Ми дійшли аж до самої фортеці. І тоді стало зовсім не зрозуміло, до чого були ті всі сперечання з нами?..
Фортеця Саксайуаман: її укріплення мають дивну зигзагоподібну форму.
Цікаво, чому інки побудували стіну саме так? Точних відповідей немає.
Відома кладка інків: гладкі вирізані кам'яні глиби, підігнані одна до одної
абсолютно без якого-небудь розчину
Сучасна реставрація кидається в очі :) 
Нижній рівень, який так сильно відрізняється від ідеальних стін інків, викладався або іспанцями, або в наші дні

Також з пагорба, де ми знаходилися, відкривався чудовий вигляд на Куско!
Півжиття мріяла побачити цю гору з написом "Viva el Perú"! :)
Мрії здійснюються! Завжди здійснюються!

Ми спустились в центр, коли вже вечоріло. У високогірних містечках разом з сутінками проходить свіжість :). Точніше холод. В Куско потрібно було тепло вдягатися.
Гуляли нічним містом і вирішили завтра їхати з Куско дивитися щось в околицях. 
Чогось місто не здалося нам привітним :)
Забігли на каву.
Кава з молоком в Південній Америці - це склянка молока і крапелька кави,
яку ви вливаєте в молоко! :)

Як доїхати: в Куско ми їхали нічним автобусом із Наска за 80 солів/квиток. Дорога була важка: автобус піднімався з майже 0 до більше ніж 3000 км над рівнем моря, дорога петляла між горами. Нудило навіть народжених в цих землях перуанців... :(
Беріть з собою пакетики в автобус.
Всі ціни актуальні на грудень 2013


© Авторські права належать автору цього блогу. Використання всіх матеріалів (фото, текст, частини тексту, відео) можливо тільки з посиланням (гіперпосилання) на джерело.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як уникнути штампа Ізраїлю в паспорті

Як безкоштовно і без візи відвідати Йорданію

5 речей про подорож в Індонезію, які я хотіла би знати наперед