Ісландія. Частина 2 - If you don't like the weather, wait 5 minutes

Кожен день в Ісландії - як на іншій планеті. Ландшафт щокілометр настільки змінюється, що часто важко уявити, як це все може міститися в одній маленькій країні.
Погода взагалі не піддається прогнозам: тільки що світило сонечко, аж раптом несподіваний холодний вітер нагнав низькі темні хмари і, ймовірно, з хвилини на хвилину піде дощ, щоб потім так само раптово зникнути і дати волю вітру розігнати хмари. Ісландці пояснюють: "If you don't like the weather, wait 5 minutes".
Не зважати на погоду - такий був наш план з самого початку. Ми прекрасно розуміли, що тут може бути зимно і дощитиме щодня. Але швидка переміна погоди часто грала нам на руку.

Другого дня ми опинилися у вулканічній пустелі.
Чорний кам'янистий ґрунт, абсолютно мертва земля, на якій не росте нічого, створена та водночас спотворена тисячі років тому розплавленою лавою. Не дивлячись на похмурі відтінки сірого, такий пейзаж заворожує. Це унікальне місце, і його не побачиш ніде більше.

Ґрунтова дорога вела до одного з найвищих водоспадів острова - Haifoss (122 м - другий найвищих водоспад в Ісландії). Машиною було заборонено їхати, тому ми пішки долали 5-кілометровий трек до місця. Лише лінії електропередач супроводжували нас, і ні душі більше. Хмари змінювалися дощем, а дощ - сонцем. Ми то вдягалися, щоб не намокнути, то роздягалися, щоб не спаритися. За це водограй віддячив нам сповна своєю несподіваною для цього краю красою!
Haifoss - це цілих три водоспади. Вони наче вкриті сніговою шапкою, крізь яку мусять пробивати собі шлях вниз до землі. Вода спадає у глибоку ущелину, за нею повільно сповзає сніг, який, здається, оселився лише в цьому каньйоні і дивує всіх своєю присутністю.
Сніг чорний, вкритий попелом вулкану після останнього виверження в Ісландії. Як відомо, тут вулкани дуже навіть активні.
Повернувшись до початку нашого треку і випивши гарячого чаю з термоса (корисна річ в Ісландії!), ми рушили у протилежний від водоспаду бік - на пошуки каньйону Gjain, єдиної зеленої плямки серед чорної порожньої пустелі. Каньйон також дуже потішив: оазис зелені, квітів, дерев і бурхливих потоків води.
Знайшли тут кілька неглибоких гротів в скелях, які ніби роззявили свої чорні пащеки і чекають на випадкову здобич.
Наче велетенські зуби якогось кам'яного гіганта!


Наступного дня ми досліджували водоспади. Взагалі залишилося враження, що Ісландія - це країна водоспадів! Їх тут настільки багато, що згодом перестаєш рахувати, але насолоджуєшся красою кожного. Вода пробиває собі шлях де їй заманеться, мчить, тече, падає, підточує і створює найкрасивіші пейзажі.

Один із тих, що дуже запам'ятався нам - це водограй Seljalandsfoss. За ним можна пройти, якщо не боятись добряче намокнути. Ніби опиняєшся на таємній стежці, де зараз натрапиш на печеру, сховану від людей потоком води, де переховується якісь супергерой.
Просто закохалася у цей водоспад!
Навколо води, що падає та розкидає бризки на десятки метрів навколо
знайшли притулок сотні чи тисячі чайок, які безстрашно пірнають
у потоки стрімкої води і пролітають водоспад наскрізь
Недалеко від чарівного Seljalandsfoss знаходиться ще один таємничий і дуже-дуже красивий водограй Gljufrabui. Тут наші геройські фантазії розігралися ще дужче! Печера приховує водоспад від людей, закриває і зверху і знизу, але цим і прикрашає його.
Якщо хочеш побачити бодай щось, потрібно лізти, чіпляючись за ланцюги в скелі, і
дертися по драбині
Хотілося довго-довго дивитися на воду, каміння, яке поросло мохом, на дрижачі краплі, які засіяли все навколо, і здавалося, волога навічно зависла у повітрі, на промені сонця, що пробиваються крізь отвір у скелях і переломлюються крізь неспокійні бризки та бульбашки .
Наскільки мізерна людина у порівнянні з силами природи!
Кількома кілометрами далі на південь Ісландії знову водоспад! До правди, це був день водограїв! Цього разу це Skogafoss.
І тут гнізда птахів, які ніби захопили найкращі місця для проживання :)
І ось так поруч з водоспадами мешкають ісландці та тримають свої великі господарства з вівцями чи поні
Також тут же у селищі Skogar, звідки і назва водоспаду Skogafoss, ми знайшли традиційні будиночки ісландців. Збудовані з каміння вони вкриті травою чи мохом, які ростуть прямо на даху і таким чином тримають тепло у хатинці. Такого ми точно ніде не бачили.
Ці будиночки були побудовані в кінці 18 ст., і в них мешкали сім'ї аж до 1979 р. Після чого, будови були перенесені в Skogar у місцевий музей під відкритим небом, де їх можна побачити сьогодні.
Будиночки можна роздивитися всередині. Найчастіше на першому поверсі - хлів для скота чи майстерня, а на другому - спальня. Дерев'яним є лише стіна з дверима та вікнами, інші стіни зроблені з каміння. Дах має дерев'яний каркас, покритий кам'яними пластинами, на яких росте трава чи мох.

Здається, ці нескінченні водоспади будуть тепер снитися вічно. Але попереду ще стільки цікавого!


Читайте також попередній пост: Ісландія. Частина 1 - In Iceland I used my sunglasses at night

© Будь ласка, будьте чемні і ставте посилання на мій блог при використанні будь-якого контенту.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як уникнути штампа Ізраїлю в паспорті

Як безкоштовно і без візи відвідати Йорданію

5 речей про подорож в Індонезію, які я хотіла би знати наперед