Не та Копакабана

На болівійському боці озера Тітікака знаходиться миле містечко Копакабана. Це так само пляжна зона, тільки не на Антлантичному океані, як у Ріо-де-Жанейро, а на високогірному озері.
Тут також, як і в Пуно, можна зупинитися відпочити, звикнути до нової валюти, людей, болівійського акценту.

Наш номер з важкими кованими кріслами і панорамним вікном. Прямо мрія романтика!

Мабуть, головне, що необхідно зробити у Копакабані, це піти в ресторан і замовити форель! Велика порція смачної страви з риби, зловленої з самого озера, коштує менше 3 доларів! І все це можна куштувати на терасі з виглядом на Тітікаку.

Взагалі, розуміючи, що з красою Тітікаки скоро потрібно буде розлучатися і рушати далі, ловиш себе на тому, що не можеш відірвати від озера очей і хочеш ніби увібрати його все, запам'ятати, зберегти його пейзажі перед очима назавжди.
Мабуть, тому всі готелі і ресторанчики розташовані вікнами на синю воду, пляжі і пірси, так що вигляд з будь-якої точки, навіть з бюджетного номеру, просто чарівний.

Мабуть, так, сидячи біля вікна, вдивляючись туди, де вода зливається з небом, народжуються найталановитіші задуми, мрії та цілі

Містечко дуже маленьке, тому обійти його можна швидко. Ми підкорили місцевий пагорб, куди болівійці піднімаються для молитви і молодецької випивки :). Тітікака була як на долоні.

Церква у центрі міста привернула мою увагу. Білі стіні, куполи, які прикрашає прекрасна мозаїка. На жаль, навколо ринок, і краса будівлі губиться серед кольорових навісів, бідноти і торговців.

© Авторські права належать автору цього блогу. Використання всіх матеріалів (фото, текст, відео) можливо тільки з посиланням (гіперпосилання) на джерело.