Третій найбільший водоспад світу

Недалеко від міста Чачапояс вже починається сельва - Амазонські дощові ліси. Але особливістю цієї місцевості є те, що це, так би мовити, - висока сельва: джунглі на висоті 2 000-2 500 м над рівнем моря. Такі умови створюють неперевершені картини природи: тропічні ліси в горах, багато опадів і довгі-довгі водоспади!

Один з найбільших водоспадів, Ґокту, ми і відвідали.
Водоспад Ґокта, 771 м
Цей водограй (ісп. Catarata Gocta) було відкрито зовсім недавно, у 2000-х рр. Чому так пізно? Він знаходиться у важкодоступному районі: гори, відсутність транспортного сполучення з містом, постійні дощі. Все це ускладнює дорогу і перебування у цих краях. Місцеві, звичайно, знають про нього роками. Але що їм? Живуть собі і живуть.
Навіть ми: вийшли з автобуса, який нас привіз у найближче село, водоспад бачимо, але до нього ще майже 2 години треку.
Реальні пропорції того, як виглядав водоспад :)
Зрозуміло, де ми, а де - мета!
Отже, треба було добряче прогулятись до нього. Але дорога виявилась чарівною і неповторно красивою!
Кажуть, що дорогою до водоспаду завжди йде дощ. Але нам пощастило: сяяло сонечко, блакитне небо лише трошки було вкрито білими хмарами. Все навколо піднімало і без того гарний настрій. Правда, було спекотно і дуууже волого.
Трекінг до водоспаду тільки розпочався. 
Знімаємо одяг і закочуємо те, що не можна зняти, - спека!
Стежка до водоспаду веде через ліс і річки. Дорогою можна зустріти багато екзотичних птахів і тварин. Якщо пофартить :).
"Коли останнє дерево буде зрізано,
коли остання річка буде забруднена,
коли останнього дикого звіра буде спіймано,
ви зрозумієте, що гроші не можна їсти"
Підвісний місток дорогою до джерела цієї гірської річки
Ґокта - один з найбільших водоспадів світу. Його висота 771 м. Більше за нього лише Анхель у Венесуелі (979 м) і Туґела у ПАР (948 м). Але, безумовно, він - один з найкрасивіших: тропічні ліси, неповторна зелень трав, скелі і гори підкреслюють його довершеність.
Він складається з двох каскадів.

Дорогою водоспад "виринав" з-поміж дерев. Вже можна було його роздивитись. Проте зовсім не було чути його гулу, падіння води. Ще треба було йти і йти.

Але гуляти тропічним лісом це - окремі емоції. З кожним кроком ти ніби врізаєшся у невидиму вологу стіну. Можна було відчути її грудьми: постійно треба було долати прихований бар'єр. Здавалось, якщо надовго зосередитись, можна було побачити, як вологі краплинки висять у повітрі. І ти - наче частина цієї нерухомої сукупної води.

Я не можу передати, як переповнюють емоції, коли бачиш водоспад близько. Хоча знаєш, що наближаєшся до нього, він, велетенський, з'являється перед тобою так несподівано, шокуючи потужністю, висотою і красою!

Перші секунди, коли я його побачила, крім "ого! ого!" я нічого не могла говорити! Точніше кричати :). Бо я, здається, кричала від захоплення!
Вже вражає, але ми ще навіть не дійшли!
Сильний потік води, що падає з шумом і вітром!
Шумить так, що доводиться кричати один одному
З такої висоти вода не долітає до землі: вона розсіюється на
численні мікрокраплинки і осідає всюди навколо
Ось який камінь я знайшла: з відбитками від великих мушель, 
як свідчення, що колись тут було море
Без дощовика не обійтись. Але все одно будеш мокрий з голови до ніг!
Дуже складно встояти перед найбільшим водоспадом світу! Сильний вітер, бризки, слизьке каміння під ногами не дають підходити ближче. Відчуваєш, що можеш не втриматись на ногах: і поверхня, й умови, і все навколо дуже підступне.
Атас! Вітер, народжений потужними потоками води, збиває з ніг!
Якщо відвернутись від водоспаду,  то все таке спокійне навколо.
Навіть сам великий Ґокта створює лише маленький струмок від свого падіння
Вода, яка краплинами розлітається від водограю, створює чудові умови
для неперевершеної зелені
Ми потрапили до підніжжя водоспаду Ґокти. Я знаю, що є дорога до першого каскаду, і там також дуже красиво. Але я не знаю, як туди потрапити, і не знаю, чому нас повели цією дорогою, а не іншою. Здається, йти потрібно з іншого боку. Цікаво було б дізнатись, чи дорога вибирається на смак гіда, чи просто дорога до низу Ґокти була зроблена лише недавно, і вона дає більшу картинку. У будь-якому випадку, я рада, що ми бачили водоспад саме знизу і відчули всю його силу!

Серед вчених-географів існують суперечки щодо рейтингу цього водоспаду. За мірками, він - третій найвищий у світі. Але. Існують 2 водоспади у Норвегії, які вище за нього. Вони з'являються лише на короткий строк протягом року під час танення льодовиків. Виходить, Ґокта колись третій, а колись не третій?
Ще дехто міряє каскади окремо, але треба враховувати, що сам Анхель має 2 каскади, а Туґела - аж 5. Може, і вони то перші, то не перші?
Залишимо ці суперечки для географів. А самі будемо насолоджуватися силою природи, її незабутніми творіннями і величчю.


Як доїхати: ми брали тур у місті Чачапояс, оскільки нам сказали, що немає іншого транспорту.
Тур коштує 30 солів. Бус довозить до найближчого села, далі треба йти пішки до водоспаду 1,5-2 г. Назад до автобуса потрібно повернутись тією ж дорогою.
Думаю, варто все-таки пошукати місцевий транспорт до цього села. Місцеві ж якимось чином мають пересуватись...
Вхід: 10 солів.
Що обов'язково треба знати: візьміть з собою дощовики! З двох причин:
1) біля Ґокти без дощовика не встигнеш і оком кліпнути, будеш весь мокрий;
2) дуже дощова місцевість. Кажуть, що завжди йде дощ, коли група йде до водоспаду. В нашому випадку ми дійшли під сонцем, а назад, до автобуса, повертались в сильний дощ.

Ціни актуальні на грудень 2013


© Авторські права належать автору цього блогу. Використання всіх матеріалів (фото, текст, частини тексту, відео) можливо тільки з посиланням (гіперпосилання) на джерело.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як уникнути штампа Ізраїлю в паспорті

Як безкоштовно і без візи відвідати Йорданію

Рейк'явік, ісландці та острівне життя